Одеса – Будапешт

 

Мене звати Таня,мені 30 років и я Українка. Я живу в чудовому місті Одеса -це місто у берега чорного моря. Так сталося що в моїй країні почалась війна...Я як і всі інші навіть уявити собі не могла що в 21 столітті це можливо у мирній, відкритій та не конфліктній країні,але це сталося на жаль. Після нападу Росії через тиждень

 

Почалася  эвакуация жінок та дітей з України,було дуже страшно... Причин для страху було дуже багато тому іноді від страху просто сковувало всё тіло і навіть мозок.

 

Нас просто сотнями садили в потяги та відправляли в безпечні міста щоб врятувати.

 

Мало хто розуміє що відбувається і куди там тепер прямувати. У мене була подруга в Венгрії ,вона повідомила мені що я можу приїхати в її країну і там мені допоможуть.

 

Я їхала в потязі з повним не розумінням,страхом перед невідомістю, сердце повністю було розбите... Немає таких слів щоб пояснити те що тоді відбувалося в душі  напевне кожной Українки.

 

Після 24 годин важкої дороги я опинилася на території Венгрії. Відверто кажучи я погано розуміла що відбувається і хто всі ці люди навколо нас, це були волонтери які нам дуже допомогли. Допомогли всім чим могли навіть більше!

 

Зранку я і моя подруга Лена з якою ми виїхали з Одеси поїхали з волонтерами в Будапешт, страх та відчай не покидали нас,я не знала що робити і куди йти,я просто прямувала вперед по рекомендаціях подруги та волонтерів.

 

В Будапешті волонтери допомагали з житлом та речами першої необхідності. По дорозі я багато молилася і просила у Бога щоб все склалося добре. В вечері ми прибули до Будапешту,я навіть не уявляла його масштаби та велич...Ми з Леною були просто в шоці -чужа країна,мова,менталітет. Але це ще не все!!

 

Волонтери дуже швидко знайшли нам житло на кілька днів або тиждень,якийсь чоловік який весь час посміхається відвіз нас до другого чоловіка (волонтера) .Весь час ми були дуже напружені і знаходилися на зв'язку з подругою яка живе в Будапешті але вона не могла взяти нас до себе по технічним причинам. Так ось нас зустрів дуже високий, на перший погляд серйозний чоловік.

 

-Привіт! Я Том!

 

Як ви себе почуваєте ? Чи можу я вам чимось допомогти? Моя дружина Ємми сказала що в холодильнику є не багато їжі для вас!Зараз прийде моя подруга Анна вана вам у всьому допоможе якщо вам щось буде треба ,Анна дуже хороша людина і друг! О сьомій у мене потяг в іншу країну так що ось ключі,відпочивайте,зустрінемося через деякий час! Сказати що ми були в шоці це нічого не сказати...Я ещё не коли не зустрічала таких відкритих,легких,щирих людей.

 

Ми були виснажені і наш мозок відмовляється працювати як і все тіло. Але вся ця ситуація нас просто не залишала в покої, ми думали і говорили з Леною про те що не вже дійсно є такі люди які нас зустрічали по всій Венгрії.

 

Але... Том, його дружина Єммі та подруга Анна просто стерли все наше уявлення про Європейців та людей в цілому. Прошло декілька днів, ми добре  фізично  відпочили і навіть вишли подивитися на місто... Будапешт був прекрасним, кожна будівля,кожна вулиця змушувала нас затамувати подих перед уявленням історії цього міста. Весь цей час про нас піклуватися наші нові знайомі (незнайомці) Час минав швидко,мозок не встигав усвідомлювати все що відбувається ,а говорити про майбутнє взагалі не було сенсу. Одного дня я прокинулася и вирішила трохи зупинитися щоб оцінити все що відбувається навколо,оцінити свої сили і взагалі подивитися на все що відбулося з нами  зі сторони . (Розмова з собою) - Так зі мною трапились жахливі речі, я буквально втратила все...В серці немає нічого крім болі,я втратила все до чого шла багато років...

 

Так все втрачено говорила собі я,але не життя!!! Я жива!!! Це було оптимістично але біль не проходила. Окрім того що відбулося зі мною поганого я думала про те що відбувається зі мною зараз- Том,Єммі,Анна дуже переживали за нас і піклуватися як за маленьких дітей.

 

За дуже короткий час з ними я відчула себе в безпеці,я повністю довіряю цім людям хоча на мене це не схоже.

 

Одного дня коли ми знову всі зустрілися я мовчки дивилася на них и розуміла що ці моменти найцінніші в моєму теперішньому житі.

 

Том який завжди веселий та смішний, який завжди знає як підтримати,що сказати і як розрадити.

 

Эми яка завжди  розуміє тебе з півслова,вона завжди кудись спішить і в неї купа справ але вона ніколи не забуває дізнатися як в тебе справи і чи все в тебе добре,окрім всього вона встигає залишатися в тренді молоді.

 

Анна яка проводить зі мною купу часу спілкуючись через транслятор,а це повірте не легко. Анна вміє слухати,а головне вона все розуміє і без слів,вона теж буває смішною особливо коли губиться посеред вулиці,або дуже багато мріє по дорозі.

 

Ці твоє особливі !!!

 

Я ще не коли не зустрічала людей с більшим сердцем ніж  в них.

 

А ще вони дуже розумні,мудрі...

 

Словом говорити про них я можу годинами,але що слід розуміти з моєї історії так це те що - Щоб з вами не сталося і які б погані люди вам не зустрічались пам'ятайте що у світі є такі Люди як Том,Анна та Єммі!!

 

Пам'ятайте що навіть якщо вас позбавили всього у вас є найважливіше це ваше життя та душа!

 

І наостанок -Пам'ятайте загубивши все ви придбаєте на багато більше якщо будете вірити і залишатися гідною людиною яка ніколи не опустить своїх рук!

 

 

Odessa to Budapest

 

MY NAME IS TANYA, I am 30 years old and I am Ukrainian.

I live in the wonderful city of Odessa – this is a city on the Black Sea coast.

It so happened that the war started in my country ... I, like everyone else, could not even imagine that in the 21st century it is possible in a peaceful, open and non-aggressive country, but it happened, unfortunately.

A week after the Russian attack, the evacuation of women and children from Ukraine began. It was very scary.

There were many reasons for fear, and sometimes fear simply bound the whole body and even the brain.

Hundreds of us were simply put on trains and sent to carefree cities to save us.

Few people understood what was happening and where to go now.

I had a girlfriend in Hungary; she told me that I could come to her country, and they would help me there.

I rode in the train with no idea of what would happen. I feared the unknown. My heart was completely broken. ... There are no words to explain what was happening inside of probably every Ukrainian woman.

After 24 hours of hard travel, I found myself in Hungary.

Frankly, I did not understand what was happening and who all these people were around us. They were volunteers who helped us a lot – helped everyone they could!

In the morning, my friend Lena and I, who left Odessa, went with volunteers to Budapest, fear and despair did not leave us. I did not know what to do and where to go, I had just gone to the frontier on the recommendations of friends and volunteers.

In Budapest, volunteers helped with housing and basic necessities.

Along the way, I prayed a lot and asked God that everything would go well.

In the evening we arrived in Budapest, I could not even imagine its scale and grandeur ... Lena and I were just shocked – a foreign country, language, mentality.

But that's not all!!

Volunteers very quickly found us housing for a few days or a week, a man who was smiling all the time took us to another man (a volunteer). We were very tense and were in touch with a friend who lives in Budapest, but she could not take us in herself for technical reasons.

So we were met by a very tall, at first glance, serious man.

-Hello! I'm Tom!

How do you feel? Can I help you with something? My wife Amy said that there is little food for you in the fridge! Now my friend Anna will come and she will help you in every way if you need anything, Anna is a very good person and friend! At seven I have a train to another country so here are the keys, relax, see you in a while!

To say that we were shocked is to say nothing ... I have never met such open, easy, sincere people.

We were exhausted and our brain refused to work, our whole body wasn’t working.

But this whole situation just did not leave us alone. We thought and talked with Lena about the fact that there were people who met us all over Hungary.

But ... Tom, his wife Amy and his girlfriend Anna just erased all our ideas about Europeans and people in general.

A few days passed, we had a good physical rest and even went out to see the city ...

Budapest was beautiful, every building, every street made us hold our breath and imagine the history of this city.

All this time our new acquaintances (strangers) took care of us.

Time passed quickly. The brain did not have time to realize everything that was happening, and to talk about the future did not make sense.

One day I woke up and decided to stop for a while to assess everything that is happening around me, to assess their strengths and to look at everything that happened to us from the outside.

(Conversation with myself): So terrible things happened to me, I literally lost everything. There is nothing in my heart but pain, I lost everything I worked toward for many years ...

So I told myself everything was lost, but not life!!!

I live!!! It was optimistic but the pain did not pass.

In addition to what happened to me that was bad, I thought about what is happening to me now- Tom, Amy, Anna were very worried about us and took care of us like little children.

In a very short time with them, I felt safe, I completely trusted these people, although it is not how I usually am.

One day, when we all met again, I silently looked at them and realized that these moments are the most valuable in my current life.

Tom who is always funnier and funnier, who always knows how to support, what to say and how to comfort.

Amy, who always understands you in half a word. She is always in a hurry and she has a lot to do, but she never forgets to find out how you are doing and whether you are all right, and besides, she manages to stay up with the trends of youth.

Anna who spends a lot of time talking to me on the translator, and believe me it's not easy. Anna knows how to listen, and most importantly she understands everything without words. She is also funny, especially when lost in the middle of the street, or daydreaming on the road.

These are your special ones!!!

I have never met people with a bigger heart in them.

And they are very smart, wise ...

I can talk about them for hours, but what should be understood from my story is this: No matter what happens to you and no matter how bad the people you meet, remember that there are people in the world like Tom, Anna and Amy!!

Remember what's new.

Remember that even if you are deprived of everything, the most important thing is your life and soul!

And finally -Remember: losing everything you will gain much more if you believe and remain a worthy person who will never give up!